«Війна далека, але пам’ять з нами»

Чи є майбутнє у нації, яка, завдячуючи байдужості, потроху забуває своє минуле, свідомо відрікається від історії свого народу, не бажає плекати дивосвіт пам’яті і спогадів у серцях юного покоління?.. Ні!

Група краєзнавців Вознесенського міського центру дитячої та юнацької творчості вже три роки займається вивченням історії нашого міста. В цьому році до Дня партизанської слави в закладі було проведено низку заходів: вихованці гуртка «Лідерство – запорука успіху» взяли участь у акції «Ветеран живе поруч» та зустрілися з ветераном другої світової війни, партизанкою Синявською М. Д. Діти уважно слухали її розповідь та подякували за мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з ворогом, побажали міцного здоров’я, щастя, сімейного затишку, добробуту. 

Народилася Марія Давидівна 7 вересня 1925 року в с. Великі Радованічі Жабінковського району Брестської області в Білорусії, де і пройшло її дитинство. Ще дівчинкою вона відчула, що таке війна. Коли в червні 1941 року розпочалася війна Марія Давидівна вирішила допомогати солдатам. В партизанському загоні, де вона була, воювало сто вісімдесят партизан. У Марії Давидівні була кличка Маня Двінська. Боротьба з фашистами продовжувалася до 1944 року, поки радянські війська не звільнили територію Білорусії.

За заслуги у Великій Вітчизняній війні Марія Давидівна нагороджена: орденом Вітчизняної війни першого ступеня; орденом “За мужність”; медаллю “За мужність”, знаком “Партизан України” та багатьма ювілейними медалями.

В День Партизанської слави, 22 вересня, керівники гуртків закладу після урочистого мітингу і покладання квітів до братської могили 62 підпільникам – членам Вознесенського підпільного центру прийняли участь у патріотичній акції «Війна далека, але пам’ять з нами». Вони здійснили похід стежками бойової слави по тим місцям, де йшли під час війни запеклі бої. Маршрут походу розробив керівник туристичного гуртка Зінкевич С.В. Рухаючись берегами річок Мертвовод та Південний Буг, учасники походу слухали розповіді про події, які тут відбувалися у серпні 1941 року. Несподіванкою для учасників походу стала зустріч з Кондратюком Олександром Миколайовичем, інженером Держгідрографії Вознесенського району.

Кондратюк О.М. – дуже цікава людина і гарний краєзнавець. Він розповів про запеклі бої, які точилися на березі річки Південний Буг в перші дні війни і показав приблизно місце, де загинули захисники та де в березні 1944 року сержант Первухін О. на очеретяному плоту форсував Південний Буг. Досягши західного бе­рега річки, О. Первухін зайняв зручну позицію і майже дві доби підряд відбивав безупинні ата­ки німців. За проявлену мужність сержанту О. Первухіну посмертно присвоєно ви­соке звання Героя Радян­ського Союзу. Керівники гуртків вшанували пам’ять полеглих героїв покладанням квітів.

Незабутні враження супроводжували учасників походу всю дорогу.

Методист Шевченко Л. В.

Задайте свое питання