Відкриваємо нові імена учасників бойових дій на території нашого регіону

І тільки пам’ять народу ніколи не зрадить…

У кожної держави, кожного народу є дати і події, які складають основу, опорні точки їхньої історії, підґрунтя історичної пам’яті і національної гордості. Пам’ять. Вона нетлінна і вічна.

Щороку в травні ми відзначаємо День пам’яті та примирення, аби вкотре вшанувати подвиг українського народу, його визначний внесок у перемогу Антигітлерівської коаліції над нацизмом у Другій світовій війні. Дорогою ціною заплатив наш народ за участь у запеклій війні 1939-1945 років. Не зникне в пам’яті людській, не піде в забуття великий подвиг і велика трагедія нашого народу – мільйони життів, відданих за перемогу над фашистами.

Війна нагадує про себе тисячами обелісків і братських могил. У ці травневі дні ми низько схиляємо голови перед тими, хто загинув на фронтах Другої Світової війни, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо.

Та скільки ще безіменних могил знаходиться на місцях битв тієї страшної війни. Є такі могили й в нашому місті. Одна з них знаходиться на центральному кладовищі неподалік залізничного вокзалу. На ній немає імен, тільки напис: «Вічна пам’ять командирам, сержантам, старшинам та курсантам Одеського військово-піхотного училища, загиблим під час захисту міста Вознесенська у роки Великої Вітчизняної війни. 1941 рік».

Спекотне літо 1941 року. Бойове хрещення курсанти Одеського військово-піхотного училища отримали вже 23 червня. Виконуючи поставлене військовим керівництвом завдання по організації оборони на підступах до Одеси, курсанти та їх командири запобігли проникненню в тил радянських військ повітряного десанту ворога. Загін у 100 чоловік очолив капітан Леонід Михайлович Міляєв.

16 липня за наказом командування Приморської групи військ два батальйони на чолі з начальником училища полковником Григорієм Івановичем Шерстневим виступили в район Тирасполя в смугу оборони 18-ї армії. У завдання піхотинців входила оборона ділянки в 12 кілометрів по лінії фронту і в 3 кілометри в глибину.

Активні дії почалися 21 липня. Курсанти зустріли ворога влучним вогнем. У кінці бою гітлерівці недорахувалися багатьох своїх солдатів і офіцерів. Протягом чотирьох діб курсанти стійко обороняли зайнятий рубіж, передавши його 25 липня стрілецьким частинам. Після цього курсанти повернулися до Одеси.

Училище стали готувати до евакуації в місто Уральськ. Але 2 серпня на марші в районі Чабанки після 40-кілометрового переходу отримали новий наказ – під кінець 3 серпня двома батальйонами курсантів зосередитися в місті Вознесенськ. 9 серпня до них приєднався ще один батальйон. Курсантам було доручено ділянку Адабаш – Ново-Українка – Помічна.

На марші через Вознесенськ особовий склад зазнав нападу ворожої авіації, втративши пораненими 20, убитими 18 чоловік. Начальник училища, отримавши у підпорядкування військові частини, що знаходились неподалік, став командуючим цієї ділянки оборони. Увечері, 4 серпня зі штабу фронту прийшло розпорядження продовжувати утримувати доручену ділянку, а вранці наступного дня передовий загін курсантів під командуванням капітана Міляєва зайняв станцію Помічна, але подальше просування було зупинено переважаючими силами противника. Нашим воїнам протистояли сили полку мотопіхоти, який підтримували 50 танків. Вони натрапили на непереможні завзятість і стійкість бойових порядків батальйонів.

Взвод лейтенанта Кошелева, що обороняв ліс біля Ново-Водяного, був оточений великими підрозділами противника. Організувавши кругову оборону, курсанти під час безперервного бою завдали фашистам відчутних втрат. Десятки ворожих атак були відбиті. Коли лейтенант Кошелев отримав поранення, курсанти багнетами і гранатами прорвали фашистській зашморг і винесли відважного командира з поля бою. Також потрапивши в оточення, зумів вивести майже без втрат свій підрозділ лейтенант Буханевич. А взвод лейтенанта Бєляєва, ведучи розвідку боєм, захопив дві автомашини та двох єфрейторів й одного офіцера з цінними документами.

Бої в районі цієї станції характеризувалися винятковим напруженням, про що говорить той факт, що 12 командирів і 17 курсантів були представлені до урядових нагород. Пізніше капітан Міляєв Л.М. згадував, що в тих боях «курсанти показали себе стійкими, організованими, безстрашними бійцями».

Своє бойове хрещення тут отримав 17-річний курсант Іван Мартинов, який особисто знищив танк і дві машини з боєприпасами, а 10 квітня 1945 року, рівно через рік після звільнення міста, в якому він навчався, гвардії майору Мартинову було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Не маючи танків і артилерії, часто без зв’язку з командуванням, ці мужні бійці і командири стояли на смерть на займаних позиціях. Так, біля села Благодатне гранатами і пляшками з горючою сумішшю бійці знищили 7 гітлерівських танків. Курсанти зайняли оборону в районі Братське – Арбузинка. Під Новомиколаївкою вони знищили 100 фашистських автомашин, 11 танків, сотні гітлерівців. Тут закінчилося життя 27 курсантів, ще таких молодих. На хуторі Антонові під Єланцем 7 серпня три машини 1-го батальйону курсантів потрапили в засідку, полягло 166 людей, 90 пропали без вісті.

На міському кладовищі міста Вознесенськ похована група молодих бійців, які загинули від фашистських авіабомб.

Про героїчний бойовий шлях офіцерів і курсантів Одеського військово-піхотного училища можна розповідати ще багато. Ми висвітлили лише декілька епізодів трагічних перших місяців війни і подій пов’язаних з нашим регіоном.

Історична пам’ять зберігає імена тих, хто загинув, захищаючи рідну землю, тих, хто пройшов увесь шлях до Перемоги. Але, нажаль, є ще так багато і безіменних братських могил, в яких покояться нікому невідомі солдати тієї страшної війни. Та, на щастя, є небайдужі люди, для яких слова «Ніхто не забутий, ніщо не забуте» не просто слова, а заклик до дії.

Саме такими людьми виявилися офіцер-психолог військової частини А-2920 Рижков Семен Миколайович, який ініціював нашу пошукову роботу, та прапорщик Тимошенко Андрій Анатолійович, який встановив імена курсантів, похованих в братській могилі на міському кладовищі нашого міста. Ось їхні імена:

Лейтенант Михайленко Сергій Якович 1919 – 05.07.41

Курсант Лялька Олексій Павлович 1921 – 03.08.41

Курсант Буркат Адам Сергійович 1921 – 03.08.41

Курсант Гринь Григорій Іванович 1922 – 03.08.41

Курсант Поліщук Павло Якович 1921 – 03.08.41

Курсант Родін Федір Федорович 1920 -03.08.41

Курсант Євстигнєєв Василь Семенович 1922 – 03.08.41

Курсант Дятлов Анатолій Михайлович 1922 – 03.08.41

Курсант Малина Федір Антонович 1922 – 03.08.41

Курсант Пендюра Павло Григорович 1921 – 03.08.41

Курсант Волинець Григорій Терешкович 1922 – 03.08.41

Курсант Яцюк Степан Фотович 1922 – 03.08.41

Курсант Толкачов Василь Петрович 03.08.41

Курсант Ченчик Макар Пантелійович 1917 – 03.08.41

Курсант Джиоєв Ясон Іванович 1919 – 03.08.41

Курсант Савко Олександр Павлович 1919 – 03.08.41

Курсант Міщерін Олександр Єпіфанович 1919 – 03.08.41

Курсант Чайка Йосип Карлович 1923 – 03.08.41

Курсант Нещевець Парфентій Оксентійович 1922 – 03.08.41

Курсант Братковський Анатолій Сергійович 1923 – 03.08.41

Курсант Лебідь Онисим Михайлович 03.08.41

Курсант Іванов Юрій Львович 1921 – 03.08.41.

Пошукова група нашої школи тільки-но почала вивчення цих сторінок історії військової доблесті й героїзму визволителів нашого регіону у Другій Світовій війні, та ще залишається багато невідомого, забутого, стертого із пам’яті нащадків. Разом із усіма небайдужими ми хочемо відновити історичні події, імена людей, що творили нашу історію в ті трагічні для нашої країни часи заради майбутнього.

Ми вважаємо, що в ім’я справедливості й вдячності тим, хто за нас віддав саме найцінніше – життя, ми зобов’язані встановити на могилі меморіальну дошку з іменами загиблих курсантів. Звертаємося до всіх мешканців міста, учнів шкіл з проханням приєднатися до акції й зібрати необхідні кошти для встановлення меморіальної дошки.

P.S. У статті використані матеріали, опубліковані викладачем ОНУ ім. Мечнікова Віталієм Орловим у газеті «Час пик» «Одесское пехотное училище: боевой путь в 1941-1945», та інформація, надана нам прапорщиком військової частини А-2920 Тимошенком А.А.

Недавній В.М., педагог-організатор Вознесенсьного НВК №3

Задайте свое питання